Автор: Нила Волкова





ЛІНА КОСТЕНКО



ЕКЗОТИКА



Якби це було просто щастя,

то це було б просто щастя.

А все, що зверх того, це вже – поезія.

Слухай, милий, ти захищайся!

Я стала дика, я – Полінезія.

Колись Гоген тікав на Таїті,

лишались тут і модерн, і готика.

У цьому черствому скрипучому світі

тільки любити – тепер екзотика.

Я порушила всі табу.

Нарвані квіти мої в Нірвані.

Пасеться обов’язків табун,

а я цілую тебе у вігвамі.

Що з того, що туфлі у мене на шпильках?

Я в джунглях була і насилу вибрела.

Душі предків приходять навшпиньках,

щоб подивитись, кого я вибрала.

Очі у них великі і круглі.

Скелі голі, як Голіафи.

Птиця тюльпан п’є воду із кухля,

Птиця бузок п’є воду з карафи.

Оце таке у мене Таїті –

руки твої, золоті ліани.

Аж дивно мені, що ходять на світі

якісь пошляки. Немов павіани.

Дві зірки у хату мені влетіло

Сади стоять буддійськими храмами.

Люблю твоє тіло, смагляве тіло,

Тіло твоє, татуйоване шрамами.



Перевод с украинского языка



НИЛА ВОЛКОВА



ЭКЗОТИКА



Если было просто счастье,

это было бы просто счастье.

А всё, что сверх того, уже – поэзия.

Слушай, милый, ты защищайся!

Я стала дикой, я – Полинезия.

Когда Гоген бежал на Таити,

остались здесь и модерн, и готика.

В этом чёрством, скрипящем мире

только любить – теперь экзотика.

Я нарушила все табу.

Сорвала цветы себе все в Нирване.

Пасётся обязанностей табун,

а я целую тебя в вигваме.

Что с того, что туфли мои на шпилечках?

Я в джунглях была и еле выбралась.

Души предков приходят на цыпочках,

чтобы взглянуть, кого же я выбрала.

Глаза у них, большие, как сушки.

Скалы голые, как дельфины.

Птица тюльпан пьёт воду из кружки,

птица сирень пьёт воду с графина.

Такие вот у меня кумиры –

руки твои, золотые лианы.

И странно мне, что ходят по миру

какие-то пошлые павианы.

Пара звёзд в избу мою залетело.

Сады стоят буддийскими храмами.

Люблю твоё тело, смуглое тело,

тело, татуированное шрамами.



2017