Автор: Инна Гаврилова





Перевод с украинского



Оригинал



Вечорова



Татьяна Левицкая



Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.

Пливе в калюжі біла хмарка-човен.

У намистинах зорецвітна матіола.

Пурпурне небо ще не піниться довкола,

ховає сонце, мов червінець у панчоху.

Густіє небосхил, зі глибини потроху

спливають де-не-де сріблясті квасолини.

На зморенім коні мрійливо вечір лине.

Нашвидкоруч ніч одягає темну тогу,

збираючи важкі валізи у дорогу.

Снодійні краплі у повітрі пелюстковім.

На повні груди літо дихає у полі

парфумами землі, ванільними, терпкими,

присвячує Всевишньому натхнені рими.

Пора й мені молитися, на серці втішно -

ніщо не стане поміж мною й небом вічним!



перевод Инны Гавриловой



Лишь пыль прибил

короткий дождик предвечерний.

Плывёт по луже

белопенных тучек челядь,

Левкои в зорецветных

капельках - монистах,

В пурпуре небо,

будто на руку не чисто

и прячет в свой чулочек

солнечный червонец.

Густеет небосклон ,

из всех глубинных донец

то тут, то там всплывают

звёздные фасольки

и конь устал...

в седле мечтая, вечер смолкнет...

Наденет ночь спеша

из черной ткани тогу,

нагрузит тьмою

полный чемодан в дорогу.

Снотворны капли

в чашах лепестков

и воздух.

Им полной грудью

дышит лето в поле...

в лозах.

Пропахла амброй терпкой

у земли сорочка.

Летят к Всевышнему

благодарений строчки.

Пора и мне молить в стихах

о человечном.

Ничто не станет

между мной

и небом вечным!



14.02.2017г.