Автор: Ирина Бондарь Левобережная





На хвилях Далі



Три автори, три бачення, три відгуки на картини майстра.

Написано в співавторстві з поетами Гостя та Серго Сокольник



Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,

Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.

Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?

Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?



Ця ідеальна константа хороших манер

В переплетінні із реготом дикого лісу.

Хочеш відчути рельєфи пустельних печер,

Запах вітрів у суцвіттях п’янкого анісу?



Де на гарячих пісках розгубились сліди,

Відгомін арфи по всьому периметру раю.

В глибах базальту застигло: «Благаю, не йди!»

В жерлі вулкану палає: «Зникай! бо згоряю…»



На пустирищах всамітнена зграя ворон.

На пустирищах ні оплесків вже, ані слави.

Бо вже давно відпустив перевізник Харон

Майстра, що нас відшукав і у вічність розплавив.

************

А ліс – підсвічує сліди,

Що кинув ти – в пісках палати…

Там листя зЕлено: «Не йди!»

Там спека – опіком розплати.



В глибинах карстових печер

Очей озерця – дотлівають…

Скажи, чому з усіх химер

В мені найгірші оживають?



Там арфи музика тонка

У водах Нілу спогад топить…

Як шкіра білого бика,

Що звабив ніжністю Європу,



Блищить вгорі Чумацький шлях…

Я тих коралів – не збираю…

ЦвітУ – ромашками в полях,

Вогненним маком – догораю…



Мені услід: «Куди ти? Де?...»

Слова, приглушені пісками

Пустельний демон відведе

У тріщини з солончаками



Губ, що забули пристрасть змін,

Що пересохли без торкання…

Пустеля. Смерть. Вона і Він.

Шматочки пазлів від кохання.

******

Орфей? Чи гли-

няний Колос?

В бажанні кволім

В заміс піску

Перелилось

Тремтіння болю,



Ці нервів Стру-

ни, що Далі

"розмалюлюрив",

І пеклотрі-

щини землі,

Мов кракелюри,



Пройдуть спі-

Ралями Бруно

Крізь наші душі.

Ми кров, немов

П’янке вино,

Зберемо в мушлю,



З якої так

Необере-

жно мали вийти,

Щоб долі під

Акорд баре

Отруту випить.

***

ID: 713644

21.01.2017