Автор: Васыль Брыль-Кобзар





О там во кала гантэн жыдів



Таракан быжыть. Мышка вжых-жіх-жых.

Ну, а муравйі собі ж а ныц.

І но бармалей, коцік туткы джэй

Слухае собі всі сотовы.



Гэто ж сінтіпонк. Ну, антэный 100

Да на одному московском домь.

А ув голові кажного в 7йі

Вжэ творыця чор те знае чо, х.



Мы тут провылы вжэ ісле2нь 3ст.

Ну, да ныц такова зе, дывы.

І ны в Думы рыськ а ны коб в душі

Шося шывыльнулёся, гы-гы.



Гэх, а од Росій, шо Едіна бы зь,

Да от отколофся Воронёнк.

Бо, го, ув ёго жіночка зь нычо.

Ажны бо соп рано мец цо во.



Панэ брыгадір! Я скажю тюбі,

Дай оно ля мні долярій 2ст,

Дэ ліжіць та жілк, шо отклые двірк

Да й на капрімонт ці дорогі.



Всюды по МосКві лэтаюць квіры:

Гэ! Ты шо тут гондэ ны й с хахлів?

То мы сцас узьмім с пар мімозек і

Заходітэ, діткы, фсіх увбійць.



А ны коб налог дэ плаців хоць лох.

Дак міліцянервы ексь фся псовнь.

І но зрі й дзівісь, як кусаюць ціх

Тыйі во собачкы хвайн дзівчінк.



Но нам сцас кацап сказэ: э, дурак!

Дэ ты тамо гэто нахапафсь

Гэтакых прымЕр, да страшнюшчых фсэ?

Га! Так то ж Плянета – тіві-цэнтр!