Автор: Светлана Груздева





Оригінал:





Стоїть зима й не думає іти,

Все побілила, ніби цвітом вишні…

І я, неначе у роки колишні

Аж по коліна у снігах отих.

Сосна спустила обважнілі крила

І нахилила голову униз.

На віти і на захололий хмиз

Мов барси сніговії навалились.

Поверхня аж загусла, мов сметанка,

Тремтить уся замерзла – без тепла.

Неначе снігова чаклунка – б`янка*

В полон свій безсердечний узяла.

Б`янка – біла (італ.)





/Київ, Національний ботанічний сад ім. Г.Гришка.

ділянка Криму, на поваленій сосні.../





Переклад з української Світлани Груздєвої:





Стоит зима, не думая уйти,

Вся побелела небом цвета вишни…

В снегах застыл я без годочков лишних

Аж по колена тут, на полпути…



Сосна спустила крылья: увлажнились…

И наклонила всею статью торс.

На ветви и на хворост, что подмёрз,

Как барсов снежных стая навалилась.



Поверхность вся от снега загустела,

Дрожит: замёрзла сильно без тепла.

Так, словно бы колдунья белой девой

В свой бессердечный плен меня взяла.