Автор: Наталья Решетова





Приваблюють усіх легенди, міфи,

Що в них правдиве, що було не так?…

То хто ж вони, ті загадкові скіфи,

Що бога шанували – акінак?



Звідкіль прийшли, чому безслідно зникли,

Який лишили спадок у віках?!

Ми їх вважати воїнами звикли,

Але ж було усе не зовсім так.



Для царських скіфів все життя – війна!

Під ноги їх коней держави впали.

Не знали втоми, мрія лиш одна:

Здолать, не відступить, здобути слави.



Грім барабанів їх бентежив кров

І надихав на працю і на війни.

І ріг трубив, вів за собою знов,

І не було в бою їм рівні.



Кочівникам весь степ – це рідний дім,

Мчать коні, розвіваються їх гриви.

І треба ладу дати їм усім.

Тоді сколоти житимуть щасливо.



Що ж по собі лишили? Кінську збрую,

Звіриний стиль: зайці, орли, вовки,

А найцінніше – пектораль злотую,

Що пам'ять їхню береже віки.



Стоять в степу кургани-поховання,

Про них писав історик Геродот.

А ще легенди і оповідання,

Що береже у пам'яті народ.