Автор: Алёна Агатова





ПЕСЕНКА ДЛЯ В.



На нашей молодой воде

Сегодня ни челна.

Дымятся горы молодые –

То мешкает/ тянется весна.

Покуда сдавленный стон верб

Не влился в жилы веток,

А ствол пожухший онемел,

Глухой, как динамит, он.

Как бы закупор(е)нным вином

Березы сок шумит,

Он слышит небо, точно дно,

А землю – устьем рек.

Еще на раннем на лужку

Трава не проросла

(Сплела бы стежечку витку,

А душ – не сберегла.

Спокойно так холмами нив

Воды – спокойно – вис

Мал мотылек, как будто боль

На крыльях своих нес –

Спокойно так – холмами нив

Он рос, мерцал вдали…

Под ятаган татарских трав

Печальный челн наш плыл

И – изнуренный носорог –

Плыл месяц молодой.

По плесу бил он – торох-трох!

Разжиться/умыться чтоб водой).



На черной молодой воде –

Ни одного челна.

Лишь чертит рыжие круги

Задумчиво весна.

III, 1968







ПІСЕНЬКА ДЛЯ В.



На нашій молодій воді

тепер ані човна.

Чадіють пасма молоді —

то бариться весна.

Ще герметичний стогін верб

не влився в жили віт,

а вже пожовклий стовбур стерп,

глухий, як динаміт.

Як закорковане вино,

беріз шумує сік,

він чує небо, ніби дно,

а землю — гирлом рік.

Іще на ранньому лужку

не кільчиться моріг

(був виплів стежечку витку,

а душ — не поберіг

рахманно пагорбами ріль

води — рахманно — вис

малий метелик, наче біль

малий на крилах ніс —

рахманно — пагорбами ріль

він ріс і даленів...

Під ятаган татарських зіль

сумний наш човен плив

і — переспраглий носорог —

біг місяць молодий.

Він плеса бив — торох-торох!

аби добуть води).



На чорній молодій воді —

ані тобі човна.

Лиш миче пасмуги руді

задумана весна.

ІІІ. 1968